Question 1

Якщо ми доводимо існування Аллаха, чому ми все ще віримо?

Accepted Answer

Дорогі брати і сестри, це дуже глибоке і водночас надзвичайно цінне запитання. Хвала вашому розуму та вашим пошукам. Згідно з ісламською вірою, існування Аллаха вже доведено розумом, ідеальним порядком у всесвіті та нашою природою (фітрою), що є своєрідним «доказом». Однак «знати» і «вірити» (мати іман) — це не одне й те саме. Доказ — це прийняття істини розумом. Іман же — це підкорення серця цій істині, його покірність і воля жити відповідно до неї. Згадаймо ситуацію пророка Ібрагіма (мир йому) у Священному Корані. Він розумом знав, як Аллах оживляє мертвих, проте, щоб його серце було повністю спокійним, на запитання: «Хіба ти не віриш?», він відповів: «Так, але щоб моє серце заспокоїлося» (Аль-Бакара, 260). Це означає, що знання і докази звернені до розуму; тоді як віра спирається на серце, волю та покірність. Ми продовжуємо вірити в нашого Господа, існування Якого знаємо, і поклонятися Йому через нашу любов, повагу та покору Йому. Нехай Аллах зміцнить вашу віру та дарує вам спокій.

Question 2

Чи є інші божества, крім Аллаха?

Accepted Answer

Дорогий брате, Ассаляму алейкум. Це питання є найфундаментальнішою істиною, яка займає серце і розум людини. Відповідь чітка і остаточна: Ні, немає іншого божества, крім Аллаха. У світі буття є лише одне божество — Творець, Той, Хто дарує прожитковий мінімум, гідний поклоніння і Всемогутній, і це Всевишній Аллах. У Священному Корані в сурі Аль-Хашр, аят 23, сказано: «Він — Аллах, і немає божества, крім Нього; Володар володінь, Вільний від вад, Той, Хто дарує мир, Той, Хто дарує безпеку, Охоронець, Переможний, Чию волю неможливо обмежити, Неповторний у величі. Аллах далекий від того, що вони приписують Йому в співтовариші!» Також найбільш лаконічний вираз єдинобожжя міститься в сурі Аль-Іхлас: «Скажи: Він — Аллах, Єдиний. Аллах — Самад (усе потребує Його, а Він нікого не потребує). Він не породив і не був народжений. І немає нікого рівного Йому!» Імами ханафітського мазхабу та ісламські вчені також пояснили цю істину через значення слова єдинобожжя «Ля іляха ілля Аллах» (Немає бога, крім Аллаха). Згідно з цим, лише Він є Творцем, Управителем, тим, Хто встановлює закони, і тим, хто заслуговує на поклоніння. Він не має співтоваришів, подібностей чи рівних. Нехай ваше серце буде спокійним завдяки цій істині. Нехай Аллах збільшить вашу віру.

Question 3

Чи може віра змусити звичайну людину спокійно вбити іншу людину?

Accepted Answer

Ассаляму алейкум ва рахматуллах, Дорогий брате, питання, яке ти поставив, є надзвичайно важливим питанням, яке глибоко ранить людське сумління. Справжня віра, тобто ісламська віра, ніколи не погоджується з тим, щоб звичайна людина вбивала невинну людину; навпаки, вона вважає життя священним і наказує його захищати. У Благородному Корані, в сурі Аль-Маїда (аят 32), сказано таке: «Хто вб'є людину не за вбивство і не за поширення нечестя на землі, той так, ніби вбив усіх людей. А хто збереже життя людині, той так, ніби врятує життя всім людям». Наш улюблений Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) також підкреслив протиріччя між вірою та вбивством у хадисі: «Віруючий залишається у просторі своєї релігії (у безпеці), доки він не проллє невинну кров» (Аль-Бухарі, Діят, 1). Якщо людина здатна вбивати невинних під маскою віри, це походить не від ісламської істини, а від невігластва, хибного тлумачення релігії або політичних і егоїстичних інтересів. В ісламі захист життя є однією з п'яти найголовніших цілей. У всіх правильних мазхабах (правових школах), включаючи ханафітський мазхаб, незаконне вбивство людини є найбільшим із великих гріхів. Справжня віра наказує милосердя, справедливість і берегти життя. А ті, хто чинить несправедливість, — це ті, хто перетворює релігію на знаряддя для власних цілей. Нехай Всевишній Аллах не відлучає нас від істини та справедливості.

Question 4

Здається, розумні люди частіше бувають атеїстами, у чому причина цього?

Accepted Answer

Мій дорогий сину, Розум — це одне з найбільших благословень, якими Аллах Всемогутній наділив людей. Проте сам по собі розум не є достатнім для істинної настави (хідіят); його потрібно підкріплювати здоровим глуздом і серцем. Той факт, що розумні люди час від часу впадають у сумніви або віддаляються від віри, має кілька причин та мудростей: 1. Надмірний раціоналізм і пиха: Деякі розумні люди вважають власний розум абсолютною істиною і намагаються пропускати все через сито чистої логіки. Намагання осягнути світ прихованого (аль-гайб), тобто божественні істини, невидимі для ока, спираючись лише на п'ять почуттів і матеріальний розум, може завести людину в глухий кут. У Благородному Корані Аллах Всемогутній говорить: "Я відверну від Моїх знамень тих, які звеличуються на землі без жодного права" (Сура Аль-Араф, 146). Справжній розум полягає в тому, щоб усвідомити свою неміч і підкоритися Творцю. 2. Питання та випробування: Розумна людина задає більше запитань. Ставити запитання — це не зло; проте якщо ці пошуки ведуться не щирим серцем, вільним від гордині, це може призвести до намовлянь (васваса) і відчинити двері для заперечення віри. 3. Середовищні та соціальні фактори: Деякі розумні індивідууми, виховані в академічних колах чи матеріалістичній культурі сучасного світу, під впливом свого оточення можуть втратити зв'язок з духовними цінностями. Великого імама ханафітського мазхабу, імама Азама Абу Ханіфу, якось відвідали атеїсти тієї епохи і заявили, що у всесвіті немає творця. Його Високоповажність імам сказав їм без жодних наукових чи логічних рівнянь: "Скажіть, чи бачили ви коли-небудь на річці Тигр корабель, який рухається сам по собі без людей, бере свій вантаж і пливе?" Вони, звісно, відповіли: "Ні". Імам вказав їм шлях здорового глузду, сказавши: "Якщо маленький корабель не може існувати без капітана, то як же цей величний всесвіт і людина можуть бути без ладу і без Творця?" Підсумовуючи: справжній розум полягає в тому, щоб усвідомити: цей всесвіт і людина мають мету, і скоритися своєму Творцю. Розум — це не причина настави, а лише інструмент для осягнення Істини. Нехай Аллах зробить так, щоб усі ми завжди перебували зі здоровим глуздом та чистим серцем.

Question 5

Я хочу вірити в Аллаха, але не виходить?

Accepted Answer

Ва алейкум ассалям ва рахматуллах, моє дороге дитя. Перш за все, я хочу, щоб ти знав, що саме це бажання і пошук у твоєму серці вже самі по собі є дуже цінними. Слова «я хочу вірити» — це найкращий доказ того, що твоє серце відкрите для наставництва і що твоя душа прагне повернутися до свого витоку. Труднощі у вірі або відсутність внутрішнього спокою — це людський стан, який кожен віруючий може пережити в певний період свого життя. Великі вчені ханафітського мазхабу вказували, що відчуття сумнівів або навіювань (васваса) щодо віри є ознакою того, що серце людини живе. Злодій не вдирається в покинутий будинок, де нікого немає; злодій хоче потрапити лише в той дім, де є цінні скарби. Шайтан також нашіптує лише тим серцям, у яких є скарб віри. Щоб подолати цей стан, ти можеш зробити наступні кроки у світлі Корану та Сунни: 1. Щиро молися: Віра — це найбільше світло, яким Аллах обдаровує Свого раба. Наш Пророк (мир йому) часто молився: «О Аллах, що змінюєш серця, зміцни моє серце у Твоїй релігії» (Тірмізі, Деават, 7). Звернися щиро до свого Господа і благай: «О Аллах, я хочу вірити в Тебе і знайти спокій у серці, обдаруй мене цим світлом». 2. Подивись на всесвіт і на себе: Спроба осягнути Аллаха лише розумом буває виснажливою. Легше пізнати Його через Його творіння. У Священному Корані сказано: «Воістину, у створенні небес і землі, а також у зміні ночі й дня є знамення для людей розумних» (Аль-і Імран, 190). Подивись на порядок навколо себе, на бездоганне функціонування власного тіла; усе навколо вигукує про існування Творця. 3. Не поспішай і не тисни на себе: Як зазначено в ханафітському фікху, думки про невір’я або навіювання, що виникають всупереч волі, не шкодять людині, якщо вона їх не приймає і не підтверджує у своєму серці. Не панікуй, коли ці думки з’являються, скажи: «це лише тимчасові навіювання» і переключи свою увагу. 4. Продовжуй молитву та зікр: Серце знаходить спокій лише через згадування Аллаха (Ар-Раад, 28). Навіть якщо ти відчуваєш, що ще не повністю готовий, не залишай молитву, проси прощення (істігфар) і посилай благословення (салават) Пророку. Добрі справи є засобом для просвітлення серця. Нехай Господь дасть твоєму серцю полегшення (іншірах), розвіє твої сумніви і зробить твою віру міцною. Будь терплячим і ніколи не припиняй своїх пошуків.

Question 6

Як мені досягти щирості та позбутися всіх прихованих намірів та думок?

Accepted Answer

Шановний брате/сестро, щирість (ізляс) та очищення серця є ключем до щастя віруючого у цьому світі та в наступному. Вітаю вас із цим чудовим прагненням. У той час як фікх (правознавство) ханафітського мазхабу зосереджується на дійсності вчинків, суфійська та етична традиція ставить на перше місце чистоту серця, тобто ізляс. Щоб досягти щирості та подолати приховані наміри (приховані хвороби серця, такі як показуха, гордість, зарозумілість), вам слід дотримуватися наступних кроків: 1. Оновлюйте свій намір на початку кожної справи Наш улюблений Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав у благородному хадисі: «Вчинки залежать від намірів. Кожному дістанеться те, що він мав намір». (Бухарі, Початок одкровення, 1). Перед кожною доброю справою, яку ви збираєтеся зробити, присвячуйте свій намір лише Аллаху, кажучи: «О мій Господи, я роблю це лише заради Твого задоволення». 2. Пам'ятайте, що ви завжди перебуваєте перед Аллахом Живіть зі свідомістю їхсану. Наш Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха) визначив їхсан так: «Це поклонятися Аллаху так, ніби ти Його бачиш; хоча ти Його не бачиш, Він бачить тебе». (Муслім, Іман, 1). Ця свідомість розчиняє приховані наміри та погані думки в серці. 3. Не зациклюйтесь на прихованих намірах, боріться з ними Погані думки, навіювання або пошук прихованої вигоди (прихована показуха), що надходять до серця, можуть бути частиною людської природи. Важливо не те, що ці думки приходять до серця, а те, щоб не погоджуватися з ними та негайно шукати притулку в Аллаха. Наш Повелитель (мир йому і благословення Аллаха) сказав про навіювання: «Це явний іман (щира віра)», вказуючи, що цей дискомфорт у серці насправді є ознакою вашої віри. (Муслім, Іман, 209). Не звертайте уваги на навіювання та продовжуйте своє поклоніння. 4. Прирівнюйте похвалу та осуд Похвала людей і їх осуд повинні мати однакову цінність у вашому серці. Якщо ви робите щось, щоб люди вас хвалили, щирість порушується. Звільніть своє серце від оцінок людей і живіть, зосереджуючись лише на погляді Творця. 5. Звертайтеся до молитов та прохань про прощення У Благородному Корані Аллах Всевишній каже: «Хоча їм було наказано лише поклонятися Аллаху, щиро віддаючи Йому свою релігію, будучи послідовниками істини (ханіфами)». (Сура Аль-Байїна, 5). Постійно моліться Аллаху, щоб Він виправив викривлення у вашому серці, та просіть прощення. Пам'ятайте, що ізляс – це не те, що досягається миттєво, а благородне зусилля, яке триває все життя. Нехай Аллах зробить ваш намір щирим і полегшить ваші справи.

Question 7

Запитання: Як звершувати намаз?

Accepted Answer

Ассаляму алейкум ва рахматуллах. Дорогий брате, намаз — це опора релігії та духовне сходження віруючого. Згідно з ханафітським мазхабом, порядок звершення намазу детально описаний у наших джерелах фікху в межах «умов намазу» та «стовпів намазу». Ось як звершується намаз у світлі основних ханафітських джерел: Підготовка (Умови): Після виконання зовнішніх умов (очищення, прикриття 'аврату, напрямок на Кіблу, час, намір та початковий такбір) починається намаз. Звершення: 1. Початковий такбір: Після наміру руки піднімаються до рівня вух і вимовляється «Аллаху Акбар». У ханафітському мазхабі чоловіки піднімають руки до вух, жінки — до плечей. Руки складаються під пупком. 2. Киям і Кіраат: Стоячи, спочатку читається «Субханаке», потім «Еузу Бесмеле», сура Аль-Фатіха та додатковий фрагмент Корану (ель-Хідая, I/50). 3. Руку: З такбіром здійснюється поясний уклін. Там вимовляється принаймні тричі «Субхана Раббіяль Азім». Тримати спину рівною в руку — це сунна. 4. Киям і Суджуд: Піднімаючись з руку, вимовляється «Самі Аллаху лімен хамідех», а після випрямлення — «Раббена лякель хамд». Потім з «Аллаху Акбар» здійснюється земний уклін (суджуд). У суджуді тричі вимовляється «Субхана Раббіяль А'ля». 5. Сидіння (Каїда): У дворакаатних намазах сидять після другого ракаату, у чотириракаатних — після другого та останнього. У першому сидінні читається «Еттехійяту». В останньому читається «Еттехійяту, Саллі-Барік та Раббена». 6. Салям: Намаз завершується словами «Есселяму алейкум ва рахматуллах» спочатку праворуч, потім ліворуч (Реддуль-Мухтар, I/450). Примітка щодо правових розбіжностей: Хоча ханафітський мазхаб має такі правила, існують відмінності в інших школах. Наприклад, у шафіїтському мазхабі читання Аль-Фатіхи є обов'язковим навіть для того, хто молиться за імамом; у ханафітському мазхабі той, хто слідує за імамом (муктеді), не читає, а лише слухає (ель-Мебсут, I/160). Важлива примітка: Вимовляти «Аллаху Акбар» при кожній зміні пози — це сунна. Звершувати намаз із покорою та дотриманням спокою в рухах (та'діль-і еркан) — це ваджиб. Нехай Аллах прийме ваші молитви.

Question 8

Як молитися намаз?

Accepted Answer

Шановний брате, нехай Аллах прийме твої минулі та майбутні молитви. Згідно з мазхабом Шафії, молитва виконується наступним чином, дотримуючись основних стовпів (рукн) та суннатів: Умови дійсності молитви: Бути в стані омовіння (вуду), прикривати аврат (інтимні частини тіла), бути оберненим до кібли, мати намір (ніят) і настання часу молитви. 1. Намір та початковий текбір: З наміром (ніят) для молитви, обернувшись до кібли, підняти руки до рівня вух і сказати «Аллаху Акбар». У мазхабі Шафії намір має бути пройдений серцем під час текбіру. 2. Киям та Кіраат: Руки зв'язуються (кабз) між пупком і грудьми, поклавши праву руку на ліву. Читається «Субханака» (або «Ваджжахту»), потім, сказавши «Аузу-Басмала», читається сура «Аль-Фатіха». У мазхабі Шафії читання «Аль-Фатіха» є одним із стовпів молитви, і якщо його пропустити, молитва не буде дійсною. Після цього читається інша сура або аят. 3. Руку: Сказавши «Аллаху Акбар», виконати руку (нахил). Тримати руки на колінах і стояти прямо є суннатом. Мінімум тричі промовляється «Субхана Раббія-ль-Азім». 4. Киям та Ітідаль: Під час випрямлення з руку сказати «Саміаллаху ліман хамідах», а після випрямлення – «Раббана ляка-ль-хамд». Повне випрямлення (ітідаль) у цей момент є стовпом. 5. Седжда: Сказавши «Аллаху Акбар», виконати седжду (земний уклін). Чоло, ніс, обидві долоні, обидва коліна та кінчики пальців ніг повинні торкатися землі. Тричі промовляється «Субхана Раббія-ль-Аля». Між двома седждами виконується коротке сидіння (джельса). 6. Сидіння (Ташаххуд): Сидіння виконується кожні дві ракати (перше сидіння) та в кінці молитви (останнє сидіння). На першому сидінні читається лише «Аттахіййяту». На останньому сидінні читаються «Аттахіййяту», «Саллі» та «Барік». 7. Салям: Спочатку сказати «Ас-саляму алейкум ва рахматуллах» праворуч, потім ліворуч. Розбіжності у фікху та джерела: Як зазначено в основних джерелах мазхабу Шафії, таких як «Аль-Умм» Імама Шафії та «Аль-Маджму» ан-Нававі, читання «Аль-Фатіха» є обов'язковим (фард) у мазхабі Шафії. У мазхабі Ханафі читання додаткової сури разом з «Аль-Фатіха» (зам-і сура) є обов'язковим (ваджиб). Крім того, у мазхабі Шафії прийнято читати Басмалу перед «Аль-Фатіха» і вважати її аятом. Щодо стовпів молитви та її порядку, Імам Шафії спирався на хадис Пророка (мир йому і благословення Аллаха): «Моліться так, як ви бачите, що я молюся» (Бухарі, Азан, 18). Молитва – це момент, коли раб найближчий до свого Господа. Важливо виконувати цю поклоніння з благоговінням, дотримуючись її стовпів. Нехай Аллах дарує нам стійкість у наших поклоніннях.

Question 9

Чи не знищують погрози пекла в Корані свободу людей?

Accepted Answer

Дорогий брате, це питання, яке ти поставив, є надзвичайно важливим для розуміння мети створення людини та її відповідальності. Згідно з матуридитським віровченням, що є теологічним фундаментом ханафітського мазгабу, вільна воля людини (іраде-і джуз'ійє) є основною умовою відповідальності. Погрози пекла в Корані не знищують свободу людини; навпаки, вони підтверджують існування цієї свободи та те, наскільки великою відповідальністю вона є. Ми можемо пояснити цю ситуацію трьома короткими пунктами: 1. Свобода вимагає відповідальності: Те, що істота є вільною, вимагає від неї нести наслідки своїх виборів. Якби людина не була вільною, обіцяти їй покарання чи винагороду було б несправедливістю. Погроза пеклом є доказом того, що людина має здатність робити вибір. 2. Попередження — це настанова: Попередження в Корані подібні до знака «Обережно! Прірва», встановленого на краю урвища. Цей знак не забирає у вас свободу ходити; він лише допомагає вам користуватися своєю свободою правильно і безпечно, повідомляючи про небезпеку в кінці обраного шляху. 3. Тривалість можливості: Якби ці погрози знищували свободу, ніхто на землі не міг би чинити гріх або заперечувати віру. Той факт, що людина все ще може чинити гріх або обирати невіру, є найяскравішим доказом того, що її свобода залишається незмінною. Наш Господь говорить: «Скажи: Істина — від вашого Господа. Тож хто хоче, нехай вірує, а хто хоче, нехай не вірує» (Сура Аль-Кахф, аят 29). Принцип «Немає примусу в релігії», проголошений у 256-му аяті сури Аль-Бакара, є найбільшим свідченням того значення, яке іслам надає волі людини. Отже, свобода в ісламі — це не свавілля, а здатність робити вибір, усвідомлюючи його наслідки та беручи на себе відповідальність.

Question 10

Чи буде рішення у віроτεучних мазхабах виноситися відповідно до мазхабу людини?

Accepted Answer

Дорогий брате, згідно з ісламською вірою, право виносити остаточне рішення належить лише Аллагу. Віротеучні школи (мазхаби: матуридийя та ашарийя) є провідниками, які систематично пояснюють істини в Корані та Сунні та ведуть віруючого до правильної акіди (віропереконання). Мусульманин, який належить до ханафітського мазхабу, у питаннях віропереконання зазвичай слідує шляхом, систематизованим Імамом Матуріді. Проте в потойбічному світі рішення виноситиметься не на підставі лише носіння назви певного мазхабу, а залежно від щирості людини перед Аллагом, правильності віри в єдинобожжя (тавхід) та того, чи жила вона відповідно до цієї віри. Основними критеріями в цьому питанні є: 1. Таква (богобоязливість) та Іхлас (щирість): У Благородному Корані сказано: «Воістину, найшляхетніший із вас перед Аллагом — це той, хто найбільше богобоязливий» (Аль-Худжурат, 49:13). Рішення залежить не від ярлика мазхабу, а від такви в серці. 2. Відданість Сунні: Наш Пророк (мир йому і благословення Аллага) зазначив, що врятованими будуть «ті, хто йде шляхом, на якому перебуваю я та мої сподвижники» (Тірмізі, Іман, 18). Мазхаби Ахль ас-Сунна мають на меті зберегти цей шлях. 3. Намір: Згідно з хадисом «Діяння оцінюються за намірами» (Бухарі, Бад' аль-Вахй, 1), мета людини слідувати за мазхабом має полягати в тому, щоб знайти задоволення Аллага та правильну віру. Підсумовуючи; мазхаб — це не мета, а засіб для досягнення істини та правильної віри. Перед Божественним престолом рішення буде винесено на основі чистоти, правильності та покірності віри, якої людина досягла за допомогою цього засобу.

Question 11

Чи існують записи про творіння поза Божественним Знанням (Ільм-і Ілахі) та Збереженою Скрижаллю (Левх-і Махфуз)?

Accepted Answer

Дорогий брате, Дякую за ваше запитання. Нехай Аллах Всевишній примножить ваші знання та розуміння. Першоджерелом, у якому записано призначення творінь до їхнього створення та все, що має статися, є одвічне знання Аллаха (Ільм-і Ілахі) та Збережена Скрижаль (Левх-і Махфуз), що є записом цього знання. Згідно з доктриною Ахль ас-Сунна, все, що відбулося і що відбудеться у всесвіті, повністю записано у Збереженій Скрижалі. Тим не менш, у світлі Корану та Сунни ми бачимо, що існують також інші форми запису, окрім Збереженої Скрижалі. Їх можна коротко перелічити: 1. Записи, які ведуть ангели (Кірамен Катібін): Усі добрі та погані вчинки людей фіксуються в книгах діянь ангелами-охоронцями. У Корані сказано: «Воістину, над вами є охоронці — благородні писарі, які знають, що ви робите» (Сура Аль-Інфітар, 10-12). 2. Власна книга діянь людини: У День Воскресіння кожному буде вручена книга, в якій записані його земні вчинки. «Читай свою книгу! Сьогодні достатньо самого себе, щоб розрахуватися з тобою» (Сура Аль-Ісра, 14). 3. Свідчення землі та частин тіла: Земля фіксує всі добрі та погані вчинки, вчинені на ній, і в День Воскресіння розповість про них. Як зазначено в сурі Аз-Зальзаля, земля розповість свої новини. Так само в День Воскресіння руки, ноги та інші частини тіла людини будуть свідчити про її вчинки, виступаючи як форма запису. Згідно з принципами ханафітського мазгабу та віровченням Ахль ас-Сунна, тоді як Божественне Знання та Збережена Скрижаль є загальними (головними та всеосяжними) записами, записи ангелів та книги діянь є частковими (особливими та детальними) записами. Найважливішим і пріоритетним є те, що все записано у Аллаха та у Збереженій Скрижалі. З миром та молитвою.

Question 12

У чому різниця між вірою в Аллага та вірою в ідолів?

Accepted Answer

Дорогий брате, ассаляму алейкум. Основна різниця між вірою в Аллага та вірою в ідолів полягає в адресаті поклоніння та спрямованості; тобто у прірві між Творцем і створеним. Віра в Аллага — це зв'язок з єдиним Творцем, який створив усе з нічого, який не має рівних чи подібних, і якому ми поклоняємося за власною волею. Він — Той, Хто чує, Той, Хто бачить, і чиє знання охоплює все. Людина, яка вірить у Нього, прив'язує своє серце лише до Нього, шукає допомоги в Нього і довіряється Йому. У Священному Корані, у сурі Аль-Іхляс, сказано: «Скажи: Він — Аллаг, Єдиний. Аллаг — Самад (Той, від Кого все залежить, а Він ні від кого не залежить). Він не народив і не був народжений. І немає нікого рівного Йому». Віра в ідолів, навпаки, — це приписування божественності безпорадним об'єктам, які людина власноруч зробила з каменю, дерева чи металу, які не мають жодної сили чи могутності і не можуть принести ні користі, ні шкоди. Ідоли — це неживі істоти, позбавлені волі. У Священному Корані безпорадність ідолів описана словами пророка Ібрагіма: «Чи поклоняєтеся ви тому, що самі витесали? Адже Аллаг створив і вас, і те, що ви робите» (сура Ас-Саффат, 95-96). Як підкреслюється в правових та теологічних основах ханафітського мазгабу, божественність у справжньому значенні належить лише Аллагу, Господу світів. Приписування божественності комусь іншому, крім Нього, або поклоніння іншим (ширк) — це найбільша несправедливість, яка викривляє людський розум і природну сутність (фітра). Нехай Аллаг Всевишній утвердить нас на істині і наповнить наші серця лише пізнанням Його.

Question 13

Чи вважається віруючою людина, яка любить свою матір, батька та дітей більше, ніж Аллаха та Пророка?

Accepted Answer

Дорогий брате, ас-саляму алейкум. Коротка відповідь на ваше запитання така: Для досконалості (камаль) віри мусульманина є обов'язковим любити Аллаха, Його Посланця та іслам більше, ніж свою матір, батька, дітей та всіх інших людей. Щодо цього наш улюблений Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха) сказав: 'Ніхто з вас не матиме (повної) віри, доки я не стану для нього дорожчим за його батька, його дітей і всіх людей.' (Бухарі, Іман, 8; Муслім, Іман, 69-70). Як пояснювали вчені ханафітського мазгабу, вислів 'чи вважається він віруючим?' тут не означає повну втрату віри, а стосується досягнення її суті та досконалості. Це означає, що людина любить своїх батьків, що є природним почуттям, але ставити любов до Аллаха та Його Посланця вище за все інше, а також віддавати перевагу божественним велінням перед будь-якою земною любов'ю — це ознака справжньої віри. Аллах Всевишній говорить у Священному Корані: 'Скажи: «Якщо ваші батьки, ваші сини, ваші брати, ваші дружини, ваш рід, майно, яке ви здобули, торгівля, застій якої ви боїтеся, і житла, які вам подобаються, дорожчі вам, ніж Аллах, Його Посланець і боротьба на Його шляху, то чекайте, поки Аллах не прийде зі Своїм велінням». Аллах не веде прямим шляхом людей нечестивих.' (Сура Ат-Тауба, 24). Нехай Аллах Всевишній наповнить наші серця любов'ю до Нього та Його Посланця. Якщо у вас є інші запитання, я з радістю допоможу.

Question 14

Чим відрізняється стовп віри в загробне життя (ахірет) від інших стовпів віри?

Accepted Answer

Дорогі брати і сестри, мир вам, милість Аллаха і Його благословення. Кожна з основ віри є єдиним цілим і має величезне значення. Проте найвиразнішою особливістю, яка відрізняє стовп віри в загробне життя від інших основ віри, є те, що він надає сенсу земному життю людини та безпосередньо підтримує усвідомлення моральної відповідальності (такву). Згідно з методологією ханафітського мазхабу та акідою Ахль ас-Сунна, в той час як інші основи віри (віра в Аллаха, Його ангелів, Його писання, Його пророків, а також у наперед визначення та долю) зазвичай вимагають таємного (гайб) підтвердження та віри, віра в загробне життя вказує на кінцеву інстанцію справедливості, де людина відповідатиме за свої вчинки як наслідок цієї віри. У Благородному Корані Всевишній Аллах у багатьох місцях згадує віруючих поруч у формулюванні: «ті, які вірують в Аллаха і в Останній день». Це свідчить про те, що віра в загробне життя є відображенням і плодом інших основ віри в практичному житті. Наприклад, у сурі «Аль-Бакара», аят 4, перераховуючи якості богобійних людей (такви), сказано: «І в загробне життя вони вірять твердо». Віра в загробне життя дає усвідомлення того, що людину не залишено на землі без нагляду (безцільно). Вона встановлює душевну рівновагу, сповіщаючи, що права пригноблених не будуть втрачені, а добрі справи не залишаться без винагороди. Поки інші стовпи утворюють основи віри, віра в загробне життя доповнює усвідомлення моральної та практичної відповідальності, на якій зводиться ця будівля. Нехай наш Володар дарує нам усім можливість підготуватися до загробного життя з тим усвідомленням, на яке воно заслуговує. Перебувайте в мирі та спокої серця.

Question 15

Чи не могли б ви коротко пояснити основи віри?

Accepted Answer

Дорогий брате, мир тобі (селамун алейкум). Основою ісламської віри є шість засад, які серце визнає, а язик проголошує. Вони називаються "стовпами віри" (Іман рухюнлері). Ці засади, що становлять сутність віровчення в ханафітському мазхабі, згадані у знаменитому "хадисі Джібріла", коли ангел Гавриил (мир йому) запитував Пророка (мир йому і благословення): 1. Віра в Аллага: Віра в існування Аллага, в Його єдиність, у те, що немає іншого бога, крім Нього, і що Він є Творцем усього і єдиним об'єктом поклоніння. 2. Віра в ангелів: Визнання існування ангелів, яких Аллаг створив зі світла, які не мають власної волі і виконують лише Його накази. 3. Віра в писання: Віра в те, що божественні писання, які Аллаг надіслав через пророків для настановлення людства на прямий шлях, є істинними. (Коран — останнє писання, і його приписи чинні до Судного дня). 4. Віра в пророків: Віра в те, що всі пророки, від Адама до Мухаммада (мир йому і благословення), були істинними посланцями, обраними Аллагом. 5. Віра в День Судний: Віра в те, що земне життя має кінець, що настане Судний день, що люди будуть воскрешені й дадуть звіт, а також у існування раю і пекла. 6. Віра в предозначення (Кадар), у те, що добро і зло походять від Аллага: Віра в те, że все у всесвіті, добро і зло, користь і шкода відбуваються за волею, знанням і визначенням Аллага. Всевишній Господь наш говорить у Корані: "О ви, які увірували! Увіруйте в Аллага і Його Посланця, і в Писання, яке Він низіслав Своєму Посланцю, і в Писання, яке Він низіслав раніше. Хто не вірить в Аллага, Його ангелів, Його писання, Його посланців і Судний день, той упав у глибоку отьмару." (Сура Ан-Ніса, 136) Нехай Всевишній Аллаг зміцнить вашу віру і покірність. Якщо у вас виникнуть інші запитання, я із задоволенням допоможу.

Question 16

Скажіть, будь ласка, молитву за прощення

Accepted Answer

Дорогий брат, мир Аллаха, милість і благословення нехай вам перебувають. Істігфар — найкращий знак навернення мусульманина до свого Аллаха. У нашій сектії Ханіфі та у загальній ісламській традиції є багато прекрасних прикладів як з Корану, так і з Сунни.

Question 17

Які докази містяться у вислові: «кораблі, що пливуть по морю з тим, що приносить користь людям, і в тому, що Аллах розсіяв по землі з усяких живих істот»?

Accepted Answer

Ва алейкум ассалям ва рахматуллах, дорогий брате. Згаданий вами вислів міститься у 164-му аяті сури «Аль-Бакара» у Священному Корані. У цьому аяті Всемогутній Аллах проголошує, що величезний порядок і рівновага у всесвіті сповнені ясних доказів Його єдності та могутності. Божественні докази та мудрість, згадані в цьому аяті, полягають у наступному: По-перше, це кораблі, що пливуть по морю з тим, що приносить користь людям. Те, що величезні маси заліза, які мали б потонути, витісняючи воду, тримаються на її поверхні та перевозять людей і вантажі у віддалені краї, є великим божественним законом. Всемогутній Аллах створив воду такої консистенції, яка дозволяє кораблям триматися на плаву, а вітри та закони фізики зробив сприятливими для цього транспортування. Це чіткий доказ того, що людина була наділена даром розуму для панування над морем, а також свідчення щедрості Творця. По-друге, це розселення по землі всіляких живих істот. Незліченні види тварин, розсіяні по всьому світу, викликають захоплення своїми різними формами, кольорами, мовами (звуками) та способами здобуття їжі. Створення кожної істоти в гармонії з природою та на служіння людині, а також забезпечення їх усім необхідним для життя, є найбільшим доказом існування Творця, що володіє знанням, волею та могутністю. Як прийнято в методології ханафітського мазгабу та віровченні Ахль ас-Сунна, цей порядок у всесвіті є занадто досконалим, щоб бути випадковим. Як сказано наприкінці аяту, все це містить «знамення для людей розумних» про існування та єдність Аллаха. Нехай Господь зробить нас тими, хто осягає цю мудрість у всесвіті та дякує за Його милості. З миром та молитвою.

Question 18

Яка роль книг у механізмі мислення та віри?

Accepted Answer

Дорогий брате, В ісламській інтелектуальній традиції, і особливо в підході ханіфітського мазгабу, що поєднує розум із переданням (накль), книги є наріжним каменем механізму мислення та віри. Роль книг у цьому процесі можна підсумувати у трьох пунктах: 1. Джерело та збереження знань: Перший наказ ісламу починається зі слова «Читай!» (Аль-Аляк, 1). Книги є найнадійнішою пам'яттю, що передає Слово Аллаха та сунну Пророка (мир йому) з покоління в покоління. Здорова віра (іман) будується лише на фундаменті правдивих знань. Книги очищують розум від забобонів і ставлять віру на міцний ґрунт. 2. Роздуми та міркування: Імам Абу Ханіфа, засновник ханіфітського мазгабу, розглядав розум як інструмент для розуміння одкровення. Книги надають людині матеріал для тафаккур (глибоких роздумів). У Корані сказано: «Чи можуть зрівнятися ті, які знають, і ті, які не знають?» (Аз-Зумар, 9), що підкреслює: знання, здобуті через читання та навчання, ведуть людину до істини. 3. Напрямок та звільнення від наслідування: Книги звільняють людину від сліпого наслідування і ведуть до «тахкікі іман», тобто непохитної віри, заснованої на доказах. Пророк (мир йому) сказав: «Прагнення до знань є обов'язком кожного мусульманина» (Ібн Маджа, Мукаддіма, 17), вказуючи на те, що наш світ думок має підтримуватися в активному стані через постійне читання та навчання. Підсумовуючи, книги — це найцінніші засоби, які виховують розум, просвітлюють серце і дозволяють рабу правильно пізнати свого Господа. Наш світ думок формується через книги, а наша віра будується на цьому міцному інтелектуальному фундаменті. З миром та молитвою.

Question 19

Чи є твердження «Знання доказів істин віри є обов'язковим, відмова від нього є забороненою» хадисом?

Accepted Answer

Мій дорогий брате, твердження, про яке ви запитуєте, а саме «Знання доказів істин віри є обов'язковим, відмова від нього є забороненою», безумовно не є хадисом шаріф. Деякі теологи Агль ас-Сунна наголошували на необхідності того, щоб людина звільнила свою віру від наслідування та ґрунтувала її на знаннях і доказах. Однак це твердження не є словом Пророка Мухаммеда (мир йому), а виразом, що відображає погляди або дискусії деяких ісламських вчених (теологів) пізніших періодів. Основою в ісламі є підтвердження в серці та визнання язиком. Всевишній Аллах говорить у Корані: «Бедуїни сказали: «Ми увірували». Скажи: «Ви не увірували, але скажіть: «Ми підкорилися», бо віра ще не увійшла у ваші серця». (Аль-Худжурат, 14) У відомому оповіданні, відомому як Хадис Джібріля, наш дорогий Пророк (мир йому) узагальнив віру як віру в Аллаха, Його ангелів, Його книги, Його пророків, Судний день і долю, і він не ставив знання складних філософських доказів умовою віри. Підсумовуючи: це твердження не є хадисом. Кожен мусульманин зобов'язаний серцем підтверджувати принципи віри, але детальне знання філософських і теологічних доказів не є обов'язковим чи необхідним для всіх. Аллах знає найкраще. З вітаннями та молитвами.

Question 20

Якщо Аллах вільний від часу та простору, чи не є вислів «Він утвердився на Троні» суперечністю?

Accepted Answer

Шановний брате/сестро, питання, яке ви ставите, є важливою темою, яка хвилює розуми, але відповідь на яке чітко вирішується під керівництвом Корану та Сунни, а також вірою Ахль ас-Сунна. Позиція вчених Ахль ас-Сунна, включаючи ханафітську школу, щодо цієї теми така: Перш за все, як ви зазначили, Аллах Всемогутній вільний від часу та простору; Він не входить у межі жодного місця і не вміщується в жодному місці. Бо Він є Творцем простору і часу. Вирази, такі як «Він утвердився на Троні» (або «істава» на Троні) в Корані (наприклад, Аль-А'раф, 54), базуються на правилах арабської мови, якою був ніспосланий Коран, та на використанні метафори. У доктрині Ахль ас-Сунна такі вірші (муташабіхат) розглядаються двома основними методами: 1. Метод «Тафвід» (Довіра): Передача справжнього значення (як) цього виразу Аллаху. Ми кажемо: «Ми віримо, що цей вірш має значення, яке відповідає гідності Аллаха, але його не слід розуміти як порівняння зі створіннями (ташбіх)». Бо в Сурі Аш-Шура, вірш 11, чітко сказано: «Немає нічого подібного до Нього. Він — Той, Хто чує, Той, Хто бачить». 2. Метод «Та'віль» (Інтерпретація): Як прийнято великим імамом ханафітської школи, Імамом Абу Ханіфою, та вченими-матуридитами, звернення до метафоричних значень слова в арабській мові. Відповідно до цього, «істава» означає не поселення чи сидіння в якомусь місці; це означає, що Аллах тримає Трон і весь Всесвіт під Своїм правлінням і владою, не виявляючи жодної слабкості, і що Він керує ним. Коротше кажучи; «істава» Аллаха на Троні — це абсолютно не фізичне поселення чи зайняття місця. Цей вираз є метафорою Його божественності, Його величі та Його абсолютного панування над Всесвітом. Причина, чому це може здаватися суперечністю в розумі, полягає в тому, що людський розум звик мислити властивостями створінь (часом і простором). Однак Творець не може бути описаний жодною з властивостей своїх створінь. Нехай Аллах зміцнить наші розуми та серця в істині.

Question 21

Чи не має права на життя той, хто відрікся від релігії?

Accepted Answer

Дорогий брате, в ісламі недоторканність людського життя є фундаментальним принципом. Як чітко зазначено в Корані, у сурі Аль-Маїда, вірш 32: "Хто вб'є людину не за вбивство або за поширення нечестя на землі, той ніби вбив усіх людей". В ісламі питання відступництва від релігії (ріда) розглядалося в книгах з фікху в контексті релігійного вибору особи та її стосунків із суспільним ладом. Згідно з імамом Абу Ханіфою, засновником ханафітського мазгабу, жінок, які відреклися від віри, ніколи не страчують; їх ув'язнюють і закликають повернутися до ісламу. Що стосується чоловіків, то цей вирок був пов'язаний не стільки з індивідуальною невірою, скільки з політичними та військовими злочинами, такими як заколот проти суспільного ладу, державна зрада та стан війни (порушення громадського миру). У ханафітському фікху чоловікові, який відрікся від віри, дається час на каяття. Якщо він не кається, то в класичний період це прирівнювалося до державної зради та співпраці з ворогом, тому державна влада могла застосовувати покарання. Однак, враховуючи сучасне міжнародне право та сучасний державний устрій, багато ісламських вчених зазначають, що це питання було пов'язане з політичними та соціологічними умовами того часу. Підсумовуючи, в ісламі ніколи не дозволено несправедливо позбавляти життя невинну людину. Покарання особи, яка відрікається від релігії, є радше тимчасовим і правовим заходом для захисту громадської безпеки та політичної цілісності ісламської спільноти, а не питанням індивідуальної свободи віросповідання. Аллах знає найкраще.

Question 22

Якою має бути віра в Аллаха?

Accepted Answer

Дорогий брате/сестро, віра в Аллаха — це щира віра в Його існування, Його єдність, Його атрибути та Його прекрасні імена без жодного сумніву, а також підтвердження цього діями. Згідно з віровченням Ахль ас-Сунна, на якому ґрунтується також ханафітська школа, основні принципи віри в Аллаха такі: 1. Тавхід (Єдність): Віра в те, що Аллах є Єдиним у Своїй сутності, Своїх атрибутах і Своїх діях, і що немає іншого божества, крім Нього. У Священному Корані сказано: «Скажи: Він – Аллах, Єдиний. Аллах – Самад (Вічний, Той, від кого все залежить, а Він ні від чого не залежить). Він не народжував і не був народжений. І ніхто не є Йому рівним.» (Сура Аль-Іхляс, 1-4) 2. Віра в досконалі атрибути: Віра в те, що Аллах володіє вічними та споконвічними атрибутами, гідними Його сутності, такими як життя, знання, слух (сам'), зір (басар), воля, могутність і мова (калям), і що Він вільний від усіх недоліків. 3. Підтвердження та покірність: Ця віра, підтверджена серцем, повинна бути посилена визнанням язиком, і раб повинен підкоритися наказам Аллаха. Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха) визначив віру у відомому Хадисі Джибріля (Хадис Гавриїла) так: «Іман (віра) — це те, що ти віриш в Аллаха, Його ангелів, Його книги, Його пророків, Судний день і в долю; як у її добро, так і в її зло, що це від Аллаха.» (Муслім, Іман, 1) Віра в Аллаха означає життя між страхом і надією, з усвідомленням поклоніння Йому так, ніби ти Його бачиш, і шукаючи притулку в Його милосерді. Нехай мій Господь зробить нашу віру постійною та досконалою.

Question 23

Чи неправильно наводити докази істин віри?

Accepted Answer

Дорогий брате/сестро, мир тобі. Наведення доказів істин віри, тобто пояснення релігійних питань за допомогою розумових та переданих доказів, абсолютно не є неправильним; навпаки, це метод, заохочуваний Священним Кораном та Сунною. Всевишній Аллах говорить у Корані, закликаючи людей до роздумів над доказами у Всесвіті: "Воістину, в творінні небес і землі, і в чергуванні ночі та дня є знамення для тих, хто має розум." (Аль-Імран, 190) Наш Пророк Мухаммад (мир йому) представляв як аяти, так і пояснював істину за допомогою розумових доказів у своїй проповідницькій діяльності. Імам Абу Ханіфа, засновник мазхабу Ханафі, ефективно використовував розумові та логічні докази для захисту основ віри (у науці Калам). Підсумовуючи, доведення істин віри є правильним і необхідним методом для заспокоєння сердець, усунення сумнівів та гарного захисту Ісламу. Важливо діяти зі щирим наміром та у відповідному стилі при наведенні цих доказів. Нехай Аллах Всевишній примножить наші знання та розуміння.

Question 24

Чи Бог втомився від самотності?

Accepted Answer

Дорогой брат, спасибо за красивое ваше вопросы. Высший Аллах, в своей сущности и свойствах полностью отступает от подобия тварью. Зевение, истощение, ощущение одиночества или тоска — такие состояния; человеческие и созданные свойства. Высший Аллах же ни от чего не нуждается и совершенен. В Коране есть аяты, которые свидетельствуют о том, что Он ничего не нуждается. В Суре Икляс говорится: «Скажи: Он — Аллах Един. Аллах — Самет (всего нуждается в Нем, а Он ничего не нуждается). Не рождается и не рождается. Ничто не равно Ему.» (Сура Икляс, 1–4) Также как сказано в Аята-уль-Курси: «Его не dapat разбудить и сон не dapat разбудить.» (Сура Бакара, 255). Душевные или физические deprivции, которые переживает творение, никогда не подходят Его славе. Он был со своей сущностью до создания вселенной и её содержимого, то есть не нуждался ни в чем, ни в ком для бытия. Создание вселенной не происходит от скуки или скуки, а потому что желает проявить свои неисчерпаемые знания, силу и прекрасные имена (Esma al-Husna). По учению Матурида, определяющего догматические основы школы Ханафи, Высший Аллах eternal во своей сущности и свойствах; в Нём не может возникнуть ни какое чувство, ни какая перемена. Итак; не может быть даже мысли о том, что Высший Аллах устал. Он — Всевышний Творцом, от чего не нуждается.

Question 25

Як нам маємо діяти щодо людей, котрі були вплинуті на написаннями про Іслам?

Accepted Answer

Шановний брате, шлях, який ми повинні пройти щодо людей, котрі були вплинуті на написання про Іслам, через заплутування розуму чи сумніви, це шлях навчання через Слово Аллаха, шлях мудрості, любові та знання. цей шлях також є основою ісламської юриспруденції. Ми повинні дотримуватися таких кроків: 1. Відкрито звертайтеся з мудрістю та доброю настановами: Аллах говорить у Корані: «Вказуйте на путь свого Господа з мудрістю та з добром; і коли ви сперечатися будете з ними, говоріть до них лагідною мовою» (Сура Нахл, 125). Замість того, щоб сперечатися чи судити людину, ми повинні намагатися зрозуміти їх сумніви та використовувати делікатне слово. Гіпербола відштовхне їх ще далі від правди. 2. Наукова глибина та справжня інформація: сумніви часто виникають через брак знань або помилкових тлумачень. На цих людей ми повинні порекомендувати книги фахівців, які знають фундаментальні джерела Ісламу та фон проблематики. Ханафі-Матurідська традиція вважає розум інструментом пізнання віри. Тож важливо надавати логічні та переконливі пояснення. 3. Надавайте приклад із життя: Іслам проповідується не лише словом, але й життям. Пророк (s.a.v.) сказав: «Зробіть легким, не ускладнюйте; сповіщайте радістю, не гнівіте» (Бухарі, розділ Іллім, 11). Ваша гарна манерність, чесність та милосердя є більш ефективними, ніж всі негативні написання, якими вони були вплинуті. 4. Твердження та молитва: Сповідництво лише справою Аллаха. Замість очікування миттєвого навернення людини, ми повинні бути твердим поруч з ним і молитися з щирістю про його навернення. оскільки лише Він змінює серця. У підсумку: ми повинні проявляти відкриту та гостинну, розумну та мудру, стриману та спокійну поведінку. Аллах бути нашим союзником.

Question 26

Чи обов'язкова перевірка сумнівів щодо віри кожною людиною?

Accepted Answer

Дорогі брати та сестри, час від часу сумніви щодо віри чинення, це ознака життєстійкості серця та старання зберегти віру. Сахабі, шановні наші сподвижники, також переживали подібні сумніви і зверталися до Пророка (s.a.v.). За шафідською філософською та релігійною позицією, перевірка сумнів, які впливають на людину поза її волею, не є обов'язковою. Навіть зайняттяся ними поглинає спокій людини. Пророк (s.a.v.) радив таким людям: «Шаман приходить до когось і питає: 'Хто створив це, що я бачу? Хто створив це, що я бачу? Хто створив Бога?'; хто знайде відповідь, той негайно втікає від Бога і закінчить на цій думці» (Бухарі, Бенділь-Халк 11; Муслім, Іман 212). Однак така ситуація поділяється на два випадки: 1. сумніви безплідні, незалежно від волі: вони не шкодять вірі, перевірки немає потреби; навпроти, їхне ігнорування сприяє підвищенню віри. 2. глибокі сумніви через брак знань чи бажання заперечення: якщо в серці людини виникли сумніви, які серйозно загрожують вірі, то її подолання через здобуття науки та перевірки є обов'язковим, оскільки віра закріплюється на справжній інформації. У підсумку: не слід турбуватися про сумніви поза волею, але слід уникати їхньої уваги. Однак сумніви, які серйозно загрожують вірі, слід подолати шляхом консультацій з людьми, що мають знання, та читання, відповідно до принципів Еhel-іс-Сінніта. Аллах сподобає нам стати на вірний шлях.

Question 27

Як можна пояснити, що деякі шанувальники невірних віровчень демонструють чудеса?

Accepted Answer

Шановні брати, за віровченням Ісламу Алла, Всемогутній і Всемогутній, дав своїм пророкам чудеса, щоб довести їхню правомірність. Випадки надзвичайних подій у руках невірних, чаклунів чи прибічників брудних віровчень не є чудесами — вони мають інші назви. За вченням Мутазітії у школі Ханафії ця ситуація пояснюється наступним чином: 1. Істідрак: Особи, які ганьблять Аллаха, грішники чи інакомислячі переживають надзвичайні події у своїх руках, спрямовані на те, щоб вони продовжували збільшувати свої гріхи та розпусту. Цей факт свідчить про те, що їхнє місце поза правдою, а вони продовжують глибше впадати у беззаконня. У Корані в Сурі А'РАФ (182) сказано: «Ми поставлятимемо їм все ближчим до безумства, по мірі того, як вони відкидатимуть наші аяти.» 2. Чаклунство і обман: це обмани, спрямовані на введення людей в оману через швидкі рухи рук чи допомогу демона-злого. Як подія між пророком Мусою і царем Фіруваном, коли палички і калитові вудиці виглядали як змії, подібні події не є фізичними чудесами, але є чаклунством і фантазією. 3. Сіхер і ситуація шахраїв: Пророк сказав, що деякі особи, які викличуть брехливе пророцтво подібно до Декамеля, також будуть демонструвати надзвичайні події, але не здатні буде розпізнати тих, хто прийняв віру. У підсумку: чудеса, які пророк демонстрував, мають спрямований характер сповіщання про віру і провокаційний. Випадки, які демонструватимуть брудні люди, є istidrâc чи чаклунством і мають на меті зв'язувати серця з бредом замість правди. Робота мусульманина полягає в тому, щоб керуватися пропорцією надзвичайних подій, а передусім — узгодженістю з Кораном і Сунею. Allah знає найкраще.

Question 28

Якщо дитина, народжена в мусульманській родині, в момент, коли починається її релігійна відповідальність (мукеллефіджет), скаже: «Я не мусульманин», чи понесе вона покарання за віровідступництво (мюртедлік), чи беруться до уваги обставини та стан людини саме в момент початку цієї відповідальності?

Accepted Answer

Мій дорогий сину (дочко), питання, яке ти порушив, розглядається в ісламському правознавстві (фікхі) в межах тем «початку релігійних обов'язків (текяліф)» та «віровідступництва (іртідат)». Згідно з правовим корпусом ханафітського мазхабу, релігійна відповідальність (мукеллефіджет) дитини починається з настанням повноліття (булуг). Однак для того, щоб людину вважали «мюртедом» (відступником від віри), обов'язковою умовою є те, щоб вона спочатку за власною волею та свідомо прийняла іслам і сприйняла віру як своє переконання. Дитина, яка народилася в мусульманській сім'ї, від народження вважається такою, що перебуває на ісламській фітрі (природному стані) та формально є мусульманином. У разі, якщо юнак, який досягає повноліття, у цей період уперше відкрито заперечує іслам, підхід ханафітських вчених є таким: Якщо від моменту настання повноліття людина не підтвердила ісламську віру в серці усвідомлено, через розуміння та за своєю вільною волею, вона не вважається такою, що увірувала у «справжньому сенсі» лише завдяки статусу, отриманому від сім'ї. Отже, в той перший момент початку відповідальності (в момент досягнення повноліття або в первісний період усвідомлення одразу після нього) юнак, який відкидає іслам, не отримує вироку «мюртеда» у повному розумінні цього терміна фікху і не карається покаранням за віровідступництво у цьому світі. Оскільки віровідступництво — це добровільна відмова від існуючої та усвідомлено прийнятої віри. Заперечення юнака, який ще свідомо не одягнувся у віру, розцінюється як коливання або відмова, зумовлена тим, що він ще не осягнув істину. Замість того щоб карати юнака в такій ситуації, до нього підходять з мудрістю, розсіюють його сумніви, розповідають про красу ісламу та намагаються знову привернути його до ісламу. Адже Пророк (мир йому і благословення) сказав у висновому хадисі: «Перо піднято від трьох: від сплячого — доки він не прокинеться, від божевільного — доки він не одужає, і від дитини — доки вона не досягне повноліття» (Абу Дауд, Худуд, 17). Підсумовуючи: за основу береться розумовий та серцевий стан людини в першу хвилину початку її відповідальності. Подібні слова юнака, який ще свідомо не прийняв віру, не вимагають покарання за віровідступництво; навпаки, вони вимагають співчутливого та наукового наставництва. Аллох знає найкраще.

Question 29

Що нам робити, якщо наша віра суперечить нашій логіці?

Accepted Answer

Шановні брати та сестри, перш за все, ми повинні знати, що ісламська релігія звертається до розумних людей і підносить розум. Великий Аллах часто наголошує на важливості розуму, кажучи у Священному Корані: "Хіба ви не роздумуєте?", "Хіба ви не використовуєте розум?" (Аль-Бакара, 44; Аль-Імран, 65). Імам Абу Ханіфа, засновник мазхабу Ханафі, також надавав великого значення розуму та думці (рей) у своїй методології. Тому справжня релігійна віра та здоровий глузд ніколи не суперечать одне одному. Якщо в нашому розумі вникає ситуація, яка здається суперечністю або невідповідністю, її основна причина полягає в одному з наступного: 1. Або ми неправильно зрозуміли тему чи доказ. 2. Або наш людський розум обмежений і не може охопити кожну деталь всесвіту та божественної мудрості. Шлях, яким ми повинні йти в такій ситуації, наступний: Перш за все, без сумнівів, ми повинні визнати, що наш розум має межі пізнання. Як сказав Хазрат Алі: "Якби релігія полягала лише в розумі, то слід було б протирати (масх) низ, а не верх шкіряних шкарпеток". Це означає, що в деяких релігійних приписах можуть бути питання, мудрість яких ми не можемо відразу зрозуміти. По-друге, ми повинні переглянути наш власний мисленнєвий фільтр, зосередившись на чітких приписах (насс) Корану та Сунни. Ми ніколи не повинні приносити одкровення в жертву нашому обмеженому розуму; навпаки, ми повинні виховувати наш розум у світлі одкровення. Підсумовуючи; коли нам здається, що наша віра суперечить нашій логіці, проблема не в розумі, а в нашому неповному тлумаченні цього розуму або тексту. Віруючий діє з покорою: "Ми чули і підкорилися" (Аль-Бакара, 285) і з часом краще розуміє божественну мудрість. Нехай Аллах зміцнить вашу віру та розум на істині.

Question 30

Чи достовірний хадис, який стверджує: «Віра без справ, або справи без віри, марні»?

Accepted Answer

Ва алейкум ассалям ва рахматуллах, мій дорогий брате. Ваше важливе запитання стосується одного з найфундаментальніших питань в ісламській доктрині віри. Перш за все, хочу роз'яснити, що не існує окремого, буквального хадису, який би звучав так: «Віра без справ, або справи без віри, марні». Однак це висловлювання, за своїм змістом, відповідає загальному духу Корану та Сунни. У Корані віра та справи часто згадуються разом, і підкреслюється необхідність обох для спасіння. Наприклад, Аллах Всемогутній говорить у Сурі Аль-Аср: «Крім тих, які увірували і творили добрі діла, які заповідали один одному істину і заповідали один одному терпіння». (Сура Аль-Аср, 2-3) Погляд у вашій правовій школі, Ханафі (доктрина віри Ехль ас-Сунна), щодо цього питання є таким: Віра – це підтвердження серця та визнання язиком. Справи (поклоніння та добрі вчинки) не є частиною віри, а її плодом та досконалістю. Відповідно до цього: 1. Невиконання справ (скоєння гріхів або нехтування релігійними обов'язками) не скасовує віру людини, доки серце її підтверджує; однак це послаблює віру і робить її безплідною. Тобто, людина, скоївши тяжкий гріх, не стає невіруючою, а «грішною віруючою». 2. Прийняття та дійсність справ перед Аллахом можливі лише за наявності правильної віри. Добрі справи, зроблені без віри, не мають винагороди в потойбічному житті. Підсумовуючи: віра та справи є окремими речами, але одне без іншого є неповним. Якщо віра – це дерево, то справи – його плід. Дерево без плодів може й не засохнути, але воно не приносить своєму власнику очікуваної користі. Нехай Аллах Всемогутній прикрасить нашу віру добрими справами і направить нас...